Кицька на спогад про темінь

Темрява — не завжди про страх. Іноді вона про пам’ять. Про тишу. Про те, що ми ховаємо в найглибших закутках душі. «Кицька на спогад про темінь» — це вистава, яка ніжно торкається найтонших струн свідомості, занурює у простір між сном і реальністю, де все сповнене символів, натяків і внутрішнього світла.

Перед вами — камерна історія, що існує на межі мовчання й голосу, руху й спокою. Тут панує особливий ритм, де кожен погляд і кожна пауза мають значення. Герої живуть у просторі, схожому на спогад або нічне марення — водночас затишному й загадковому, ледь приглушеному, мов шепіт.

Кицька — не лише тварина, а й образ, і символ. Вона — провідник між світами, сторож тиші, хранителька втраченого. Її присутність нагадує: навіть у пітьмі існує тепло, навіть у мовчанні є діалог. Ця історія про пошук — себе, минулого, правди, яку не завжди хочеться почути, але потрібно прийняти.

«Кицька на спогад про темінь» — вистава, яка не кричить. Вона дихає. І той, хто прийде з відкритим серцем, неодмінно відчує її пульс. Цей твір — для тих, хто любить театр як простір відчуттів, хто готовий слухати тишу й бачити у темряві.

Запрошуємо вас зануритись у тонку й проникливу подорож, де темрява — це не кінець, а початок. Де кицька — це не випадковість, а ключ. Де кожен знайде своє світло.