Шанувальники Мельпомени привітали із 70-річям від дня народження та півстоліттям творчої діяльності народного артиста України, уродженця села Бичківців на Чортківщині Адама Цибульського. З такої нагоди відбувся його бенефіс у Львівському академічному обласному музично-драматичному театрі імені Юрія Дрогобича (м. Дрогобич). Для прем’єрного показу на ювілейному вечорі цей митець та очільники театру (директор-художній керівник — заслужений діяч мистецтв України Микола Гнатенко, головний режисер Олександр Король) обрали драму тернопільського письменника, заслуженого діяча мистецтв України Богдана Мельничука «Блазні».
Ця вистава (режисер-постановник Олександр Король, його ж музичне оформлення) — філософське осмислення нашого сучасного життя, складних процесів, що відбуваються в українському соціумі. В основі динамічного сюжету — доля актора, який волею обставин опинився у скрутному становищі й, зустрічаючись із представниками різних соціальних груп, бачить, як вони фальшивлять, підмінюючи істинні християнські цінності оманливими ідеалами, зокрема байдужістю до ближніх, прагненням будь-що збагатитись. Уміло розкриті характери дійових осіб, з гумором і сатирою висвітлені причини прикрих явищ, для чого використаний перевірений часом прийом — уїдливі коментарі Блазня, котрий супроводжує актора в його борсаннях у тенетах обману, лицемірства, фальші. Із розвитком дії виявляється, що насправді блазні — ті, хто ховається за личиною порядних і навіть займає солідні посади. Попри те, фінал спектаклю сповнений віри у торжество добра.
Бенефісна вистава — вже сьома у спільному доробку драматурга і талановитого актора. Їхня співпраця розпочалась із спектаклю «Мазепа» (п’єса Б. Мельничука за семи–книжжям Б. Лепкого), прем’єра якого відбулась у квітні вже далекого від нас 1991 року. Це була перша інсценізація творів великого сина галицького Поділля після тривалої заборони в умовах прокомуністичного режиму.
Того ж року виставу побачили і в Тернополі — під час гастролей дрогобиччан у нашому місті; тоді на прохання глядачів її показали у вщерть заповненій залі не тричі, як було передбачено напочатку, а п’ять разів. Успіхові спектаклю значною мірою сприяла майстерність Адама Цибульського в ролі гетьмана Івана Мазепа.
Надалі цей актор зіграв головні ролі у ще трьох виставах за інсценізаціями Б. Мельничука — «Гола душа» (за П. Загребельним), «Сотниківна» (за Б. Лепким), «Замок Броуді» (за А. Кроніним) і в спектаклі за оригінальною п’єсою Лілі Костишин та Богдана Мельничука «Перерваний політ», який торік мали змогу побачити й тернопільці. Крім того, А. Цибульський як режисер поставив виставу для дітей «Розбійник Гуцик-Буцик» за однойменною п’єсою Б. Мельничука та
О. Олійника.
Усього в доробку А. Цибульського — понад 200 ролей у трьох музично-драматичних театрах: Тернопільському ім. Т. Шевченка (тут у 1968—1974 рр. працював під орудою незабутнього Ярослава Геляса, який запросив Адама, побачивши його дипломну роботу як випускника студії — роль Освальда у «Привидах» Г. Ібсена), Київському ім. П. Саксаганського, а від 1976 р. — у Львівському обласному ім. Ю. Дрогобича. Серед них — Микита («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Гетьман («Запорозька січ» О. Коломійця), Корній («Сльози Божої Матері» О. Мосійчука за У. Самчуком), Шпак («Шельменко-денщик» за Г. Квіткою-Основ’яненком), Олівер («Люсі Краун» Я. Стельмаха за І. Шоу), Суддя («Мачуха» за Оноре де Бальзаком), Поет («Невольник» за Т. Шевченком), Священик («Ой Морозе, Морозенку…» Л. Крупи), Сірко («За двома зайцями» М. Старицького), Іван Франко («Таїна буття» Т. Іващенко), Сулейман («Роксолана» за П. Загребельним), Никодим («Гріх і покаяння» І. Карпенка-Карого), Мина Мазайло в однойменній п’єсі М. Куліша… У 2017 р. Адам Цибульський відзначений обласною (Львівщина) премією в галузі Театрального мистецтва імені Бориса Романицького.
Одну з головних ролей у бенефісній виставі п. Адама виконала його дружина, заслужена артистка України Надія Цибульська (з дому — Подільська). Вона — теж наша землячка, народилась у Дарахові на Теребовлянщині в сім’ї залюблених у мистецтво батьків, які свого часу грали в мандрівних трупах Панаса Карабіневича та Івана Когутяка. Як і чоловік, п. Надія закінчила своєрідну філію Теребовлянського культосвітнього училища (нині — вище училище культури) — студію при Тернопільському театрі ім. Т. Шевченка, в якому згодом працювала.
У «Блазнях» створила колоритний образ учительки-пенсіонерки, душа якої виявилася чистішою, ніж у більшості псевдодрузів учорашнього актора. Репертуарний список Н. Цибульської теж дуже широкий і різноплановий: Марія («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Галя і Стеха («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Аза («Циганка Аза» М. Старицького), Марія («Яничари» за Р. Іваничуком), Солоха («Різдвяна ніч» за М. Гоголем), Кайдашиха («Кайдашева сім’я» за І. Нечуєм-Левицьким), Настя («У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською), Мадам Іванова («Зойчина квартира» М. Булгакова), Магдалена («Сотниківна» за Б. Лепким), Пані Муся («Куплена наречена» за Ж.-Б. Мольєром), Леопольдіна («Аромат трояндової ночі» А. Касони), Люба Миколаївна («Перерваний політ») та ін.
Окрім сімейної пари Цибульських, у виставі «Блазні» зайняті й інші провідні актори театру: народна артистка України Алла Шкондіна та Олександр Морозов, заслужений артист України Сергій Дудка та інші, а також ще двоє наших земляків — Ярослав Дзендзерович із Гадинківців на Гусятинщині та вихованка професора ТНПУ ім. В. Гнатюка, народного артиста України В’ячеслава Хім’яка Наталія Кубишин із Більче-Золотого на Борщівщині. Сценографія — заслуженого художника України Ярослава Даниліва, художник з костюмів — Юлія Гнатенко, пластика — Сергія Дмитрієва, візуалізація — Влада Сорокіна.
…Різнобарвна повінь квітів заполонила того вечора сцену театру після закінчення вистави. Не злічити теплих слів, що звучали на адресу ювіляра. Серед них були і вітання від його земляків — автора п’єси Богдана Мельничука, заслужених художників України Євгена Удіна та Ярослава Омеляна, які подарували свої роботи з видами Чорткова і Тернополя, від очільника народного театру-студії «Сузір’я», заслуженого діяча мистецтв України Ореста Савки.
Улітку цю виставу зможуть побачити і тернопільські глядачі, які традиційно радо приймають дрогобицьких митців.
